Як лікуватися в Україні: про державну медицину, медичне страхування та приватні клініки

Медична система України — предмет постійних дискусій. Після відновлення незалежності в 1991 році державна медицина перебувала у складному становищі та страждала від нестачі коштів і застарілих підходів. Тоді ж, на початку 90-х, почав формуватися ринок приватної медицини.

Лікарі з державних закладів прагнули більшої свободи та нових можливостей, тому відкривали приватні практики, які згодом перетворювалися на лікарні та повноцінний бізнес. Паралельно зароджувався ринок приватного медичного страхування.

Державні лікарні, приватні медичні центри та добровільне медичне страхування сьогодні лишаються трьома головними опціями лікування. Як вони працюють і які переваги можуть запропонувати пацієнтам?

Про це hromadske поспілкувалося з представниками кожної з трьох сфер — директорами комунального та приватного медичних центрів і керівницею з продажів особистих видів страхування, зокрема й медичного.

Реформа системи охорони здоров’я була розпочата командою міністерки Уляни Супрун у 2016 році й триває досі. Серед суттєвих досягнень — реформування первинної ланки медицини, цифровізація, введення електронних рецептів.

Одним із головних результатів реформи стало створення Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Це державний орган, який замовляє послуги у медичних закладів та відповідно оплачує їх замість пацієнтів за Програмою медичних гарантій. Інакше кажучи, НСЗУ діє як єдиний державний страхувальник, надаючи пацієнтам безплатне лікування та доступ до 44 пакетів послуг.

Пацієнти можуть отримувати й інші послуги, але якщо вони не входять до Програми медичних гарантій, доведеться платити самостійно.

Важливою частиною медичних гарантій є програма «Доступні ліки». Пацієнти можуть отримати повне або часткове відшкодування вартості ліків проти найбільш розповсюджених хвороб, як-от захворювань серцево-судинної системи, діабету, епілепсії, хвороби Паркінсона. Навіть зараз, попри повномасштабну війну, перелік гарантованих державою ліків продовжує розширюватися.

Краще обирати не державний чи приватний заклад, а той, яким керують люди з цінностями. Є приватні лікарні, які укладають договір з НСЗУ, надають чудові послуги та сплачують податки. Є і комунальні заклади, які йдуть у ногу з часом та впроваджують хороший сервіс. А є лікарні — державні та приватні, — для яких реформа відбувається лише на папері.

Олександр Прокопчук, сімейний лікар, директор КП

Підписавши декларацію, пацієнт може записатися на прийом до лікаря, скориставшись додатком Helsi чи контакт-центром лікарні. Далі можливі два шляхи.

Перший, закладений в ідеї реформування медицини, — через сімейних лікарів. Після звернення вони або лікують вас самостійно, або призначають консультацію лікаря-спеціаліста.

А втім, не в усіх ситуаціях це зручний шлях, тож пацієнти можуть обрати другий варіант — звернутися до лікаря-спеціаліста напряму. В такому разі консультація не оплачується державою (окрім звернень до гінеколога, психіатра, стоматолога та деяких інших фахівців).

Насправді майже 90% звернень можуть вирішуватися на етапі сімейного лікаря. Для України такий відсоток поки що нереальний. Нам потрібно, щоб сімейні лікарі вміли надавати широкий спектр послуг — УЗД-діагностику, аудіометрію, психологічну допомогу тощо. А для цього необхідне краще фінансування, освіта й обладнання.

Олександр Прокопчук, сімейний лікар, директор КП

Щоб розібратися краще, як користуватися державною медициною, дивіться гід Програмою медичних гарантій.

Згідно з опитуванням Центру Разумкова у 2023 році, 42% респондентів вважають, що для консультації в сімейного лікаря краще звертатися до державних закладів. Саме збільшення ролі сімейних лікарів стало одним з найефективніших впроваджень реформи, але є і виклики. На сьогодні чинні декларації мають 25 000 лікарів. Щоб пацієнти отримували належну увагу, лікарів має бути вдвічі більше.

Частиною реформування медицини є кластеризація лікарень, тобто об’єднання невеликих медичних закладів у більші кластерні та надкластерні лікарні. Цей процес іноді викликає невдоволення у людей, але, на думку Олександра Прокопчука, є виправданим.

Радянська медицина вигравала в усіх за одним показником — доступність. Лікарні справді були всюди, але якість послуг, які там надавали, була сумнівною. Чому? Візьмемо до прикладу інфаркт. Доказовий метод лікування інфаркту — стентування, яке виконує кардіохірург. Якщо в кожній невеликій лікарні буде сидіти кардіохірург, він робитиме одне стентування на тиждень чи на місяць, бо просто не матиме стільки пацієнтів. Відтак втрачатиме навичку. Якщо ми матимемо одного спеціаліста на кластер, він робитиме стентування щодня, відповідно матиме більший досвід та виконуватиме операцію якісніше.

Олександр Прокопчук, сімейний лікар, директор КП

Хоча зменшення кількості лікарень може здаватися контрінтуїтивним, варто подивитися на статистику: у країнах колишнього соціалістичного блоку смертність від інфарктів вища, ніж у країнах Західної Європи, попри меншу кількість лікарень.

Але також треба пам’ятати, що навіть найкраща медицина у світі може дати лише 10% здоров’я населенню. Інші 50% — це звички та спосіб життя, 20% — це спадковість, і ще 20% — довкілля.

Доступність лікарів, яка є в Україні, — це наша перевага. Просто її треба цінувати. Адже рано чи пізно лікарі можуть не витримати навантаження, яке мають зараз, і перестануть жертвувати своїм часом, отримуючи при цьому досить низькі зарплати. І тоді на нас можуть чекати ті самі черги, що й у Європі.

Олександр Прокопчук, сімейний лікар, директор КП

Приватне медичне страхування — це тип страхування, який гарантує покриття витрат, пов’язаних з отриманням медичної допомоги. Ви платите страховій компанії визначену ціну за рік, а натомість отримуєте гарантію на покриття медичних витрат до певної суми: за послуги лікарів, медичні маніпуляції та ліки. Наприклад, ви платите 5 тисяч гривень на рік і отримуєте гарантію на виплати до 150 тисяч за обумовленими страховими випадками.

За цим же концептом діє і державна медицина: держава виступає страхувальником для кожного громадянина, покриваючи витрати на визначені медичні послуги за Програмою медичних гарантій. Відмінність від приватного медичного страхування в тому, що тут ви спершу сплачуєте страхову премію, а медичні послуги за вас покриє страхова компанія. Тож у чому вигода?

Головна перевага — це роль страхової компанії як вашого представника у медичній системі. Замість того, щоб самостійно організовувати весь процес лікування, ви перекладаєте це на страхову компанію, яка має відповідну експертизу й індивідуально підходить до вашої ситуації.

У разі хвороби весь процес організації лікування бере на себе страховик, який допомагає підібрати потрібних лікарів, організовує з ними зустрічі та покриває оплату як за приймання у лікаря, так і за медикаменти. І головне — вони можуть допомогти вам потрапити до будь-якого потрібного лікаря, як у державній, так і в приватній клініці (якщо це дозволяє ваш страховий пакет).

З іншого боку, страхування — це гарантія захисту у разі непередбачуваних подій. 

У більшості страхових компаній є кілька варіантів полісів: базова пропозиція, яка покриває найнеобхідніші послуги (як-от екстрену допомогу). Але найпопулярніша пропозиція — та, що передбачає амбулаторно-клінічну, стаціонарну допомогу, медикаменти тощо. Тим часом дорожча пропозиція — це та, до котрої входять будь-які побажання клієнта (чекапи, стоматологія, ведення вагітності, онкологія, вакцинації тощо).

На відміну від досвіду лікування у державній медичній системі, такий індивідуальний та наставницький підхід може значно спростити пацієнтам шлях лікування. Проте одним з основних барʼєрів приватного страхування для окремої людини лишається його ціна.

Попит на приватне страхування зростає, але поки його мають лише 3-5% населення. В Україні найбільш поширеною опцією медичного страхування є поліси для корпоративних клієнтів: з огляду на потужності організацій компанії можуть покрити ціну страхування для своїх співробітників. Ця співпраця є вигідною як для клієнтів, так і для страхових компаній, які можуть зменшувати ціну полісів, враховуючи обсяг купівлі.

Однак деякі страхові компанії почали формувати пропозиції полісів і для приватних осіб — можливість оформити страхування на себе або на свою родину поза привʼязкою до роботи в певній організації. Одним із викликів залишається доступна ціна для широкого кола пацієнтів.

Наприклад, у страховій компанії «ІНГО» базовий пакет поліса коштує від 2000 гривень на рік, оптимальний — 15-20 тисяч, а максимальний — до 60 тисяч. Клієнт може сплатити всю суму одразу або частинами.

Залежно від обраного пакета встановлюється страхова сума — це максимальний ліміт, яким може користуватися клієнт. Сума зазвичай варіюється від 150 000 до 400 000 гривень. Якщо людина виходить за межі цієї суми, то страхова компанія не покриватиме подальші витрати.

Одним із рішень подолань цінового барʼєра є поєднання двох пропозицій в одну: приватного страхування та приватної медицини. Так «ІНГО» пропонує комбіновану програму медичного страхування «Турбота», суть якої — лікування та діагностика застрахованих на базі власного приватного медичного центру «Інго» в Києві. До страхового поліса входять усі переваги сервісу страхування, пацієнти можуть розраховувати на допомогу всіх лікарів клініки та відповідні медичні маніпуляції, але ціна страхового поліса менша, ніж аналоги зі схожими наборами послуг, які є на ринку.

«ІНГО» на базі власного медичного центру розробили низку різних страхових продуктів, в основі яких — діагностика здоровʼя (чекапи) та індивідуальний підхід, адже за умовами кожен пацієнт супроводжується окремим лікарем. Страхові пакети формуються на базі персональних потреб клієнта та націлені на профілактику захворювань.

Є низка винятків, які страховки не покривають. По-перше, чимало компаній не пропонують послуги страхування немовлятам і людям від 60-65 років. По-друге, людина не може укласти договір, щоб перекрити страховими виплатами вже призначені медичні маніпуляції.

Застраховані клієнти звертаються до медичного контакт-центру страхової. Там працюють лікарі-консультанти — вони вислуховують скарги клієнта, радять, до якого лікаря варто звернутися, і пропонують обрати медичний заклад.

Страхова компанія також може організувати візит до лікаря — домовитися про день і час, зробити запис. Потім людина приходить до лікаря, отримує свою консультацію, нічого при цьому не сплачуючи. Якщо лікар призначає додаткові обстеження чи лікування, то страхова перевіряє, чи входять вони до страхового пакета. Якщо так, то пацієнт отримує усе безплатно, якщо ні, страхова обов’язково про це попереджає.

Згідно з опитуванням Центру Разумкова за 2023 рік, 30% респондентів вважають, що приватні лікарні надають кращий сервіс, і лише 13% кажуть те саме про державні заклади. Пацієнти цінують приватні медзаклади за сучасніше обладнання, оперативність (прийом за записом), ввічливість і уважність персоналу, комфорт, відсутність черг, зрозуміліший механізм оплати.

Приватна лікарня, так само як і державна, може укласти договір з НСЗУ, і тоді частина послуг буде безплатною для пацієнтів. Станом на 2023 рік майже 1300 приватних медичних закладів та лікарів-ФОПів мають договір з НСЗУ (для порівняння, у 2020-му їх було 633). Але здебільшого йдеться про послуги первинної ланки — сімейного лікаря й терапевта.

Частка приватних закладів, які надають спеціалізовану допомогу за державною програмою, значно менша. Тож звертаючись до приватної лікарні, пацієнти найчастіше або розраховуються самостійно, або користуються послугами добровільного медичного страхування.

Щоб потрапити на прийом, можна обрати будь-яку опцію, що її пропонує лікарня, — контакт-центр, запис через чат-бот, заявку на сайті. Зазвичай у приватних лікарнях швидко організовують візит і можуть допомогти обрати необхідного спеціаліста.

Приватні клініки надають доволі широкий спектр медичних послуг. Наприклад, медичний центр «Інго» має 54 зареєстровані медичні спеціальності та пропонує своїм пацієнтам:

• консультації лікарів;
• діагностику (УЗД, рентген, мамографію, холтер, ЕКГ);
• стоматологічні послуги;
• чекапи та діагностичні програми;
• ендоскопічний центр (гастроскопію, колоноскопію, зокрема під седацією);
• малоінвазивну хірургію (гінекологічні операції, видалення поліпів, оперативне лікування молочних залоз, артроскопічні операції, видалення жовчного міхура, лікування геморою тощо).

У клініці немає стаціонару як такого. Після мініінвазивних операцій пацієнти можуть відновлюватися протягом доби у палаті медцентру або ж одразу поїхати додому.

Є таке уявлення, що в лікарні й стіни лікують, тому варто полежати у стаціонарі довше. Але це здебільшого невиправдано, і від такого підходу відмовляються як у приватних, так і в державних лікарнях. У приватній клініці пацієнт може перебувати стільки, скільки потребує організм для повного відновлення. Хочу зазначити, що в медичному закладі оздоровлення відбувається швидше, оскільки пацієнт отримує необхідний спокій, турботу й допомогу медичного персоналу. Крім того, приватні клініки пропонують ергономічний та сучасний інтер’єр для підвищеного комфорту.

Сергій Джевага, генеральний директор медичного центру «Інго»

Приватна медицина зазвичай пропонує послуги, що мають найбільший попит, зокрема консультації терапевтів, кардіологів, неврологів та гастроентерологів. Крім того, пацієнти зазначають, що приватні лікарні надають кращі послуги у сфері косметології, стоматології, дерматології та діагностики.  

Водночас, якщо порівняти з державними лікарнями, у приватних може бути менше фахівців, які спеціалізуються на онкології, опіковій хірургії, трансплантології та інших напрямах з меншим попитом. Так, наприклад, 35% респондентів віддають перевагу лікуванню онкологічних захворювань у державних закладах, і лише 22% — у приватних.

Партнерський проєкт опубліковано на правах реклами. Над проєктом працювали: журналістка Олена Козар, редакторка Марія Смик, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативна продюсерка Марія Петренко.

Джерело: https://hromadske.ua/suspilstvo/226716-iak-likuvatysia-v-ukrayini-pro-derzavnu-medytsynu-medychne-strakhuvannia-ta-pryvatni-kliniky