Досить «молитися» на дощ: скільки коштує аграрію застрахувати посіви і як в цьому допоможе держпідтримка

«Якщо ймовірність «вльоту» понад 50% — краще застрахуватися. Спати спокійніше», — говорить засновник FRENDT Віталій Шуберанський, який обробляє 1 тис. га на Рівненщині.

Він проаналізував погодну статистику свого регіону за останнє десятиліття і помітив закономірність: у шести випадках із десяти до 10 травня трапляються заморозки. Торік підприємство посіяло льон трохи раніше і 170 га посівів просто вимерзли. Саме тоді, каже він, стало зрозуміло, що у зоні ризикового землеробства працювати без страхування дедалі складніше.

Коли звернувся до страховиків, виявилося, що поліс коштує не так дорого, як здавалося. До того ж частину витрат тепер компенсує держава.

Цього року у держбюджеті вперше передбачено 60 млн грн на часткову компенсацію страхових премій. За словами заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького, ці кошти можуть покрити приблизно 60 тис. га.

Як ви вже здогадалися, далі мова піде про агрострахування. У партнерстві зі СК «ІНГО» ми розібрали, як воно працює на практиці, чи зможе стати звичною практикою для українських аграріїв та які упередження досі є на ринку.

Керівниця агропідприємства «Авангард» на Миколаївщині Людмила Голуб говорить, що ця зима для озимих видалася непростою. Було дві хвилі морозів і періоди зледеніння. Після перших морозів ґрунт відтанув на 5–7 см, а потім різко замерз знову, через що місцями виникало «випирання» рослин.

Попри це, озимі зернові перебувають у задовільному стані.

Пшениця і ячмінь увійшли в зиму сильнішими, ніж торік, добре розкущилися. Складніша ситуація з ріпаком: менші рослини краще перенесли приморозки, тоді як більші частково підмерзли. Втім, підстав для пересівання немає.

Найбільше постраждав зимуючий горох. На частині полів поверхню почало «випирати», виштовхуючи рослини над землею. За словами фермерки, така проблема спостерігається і в сусідніх областях — на Одещині, Дніпропетровщині та Кіровоградщині, де посіви доводилося пересівати. У «Авангарді» пересіяли близько 100 га, замінивши їх ярими пшеницею та горохом.

Ситуацію ускладнюють й ґрунтові умови. У регіоні спостерігається засолення. Через сильні вітри на полях утворюється щільна кірка у верхньому шарі, подекуди настільки тверда, що її неможливо розбити навіть технікою. І такі ділянки вже є і на полях нашої співбесідниці.

Через літню посуху підприємство коригує також структуру ярих культур: частку соняшнику скорочують із 35% до близько 10% (110 га), а наступного року не виключають повної відмови від нього. Натомість пробують нові культури, зокрема льон (70 га). Від кукурудзи тут відмовилися ще три роки тому.

Фермерка почала задумуватися над страхуванням посівів. Хоча визнає, що навіть із державною компенсацією це фінансово складно для неї.

До того ж, додає вона, для південних регіонів актуальні й інші ризики, зокрема наслідки війни. «У нас більша біда — шахеди. Буквально вчора збили — вигоріло кілька метрів поля», — каже вона. У 2022 році через бойові дії на полях «Авангарду» вигоріло понад 500 га посівів. Вони не були застраховані, і жодної компенсації підприємство не отримало.

Як вище ми зазначали, у бюджеті-2026 вперше заклали 60 млн грн на підтримку агрострахування. Щоб застрахувати продукцію, аграрію потрібно звернутися до страхової компанії, яка має погодження від Нацбанку. На момент написання матеріалу таких компаній було п’ять.

Поки програма поширюється на обмежений перелік культур — озимі пшеницю, жито та ячмінь. Їх можна страхувати як на період перезимівлі, весняно-літній період так і на весь цикл вирощування. Покриття охоплює основні ризики:

• аномально вологу погоду, весняне водопілля і паводки, дощі, зливу, перезволоження ґрунту;
• сильний вітер (зокрема, ураганний вітер, шквал, смерч), град (градобій), пилову бурю, суховій;
• заморозок;
• засуху (посуху) ґрунтову, засуху (посуху) повітряну, комплекс посушливих явищ, спеку, удар блискавки та пожежі, спричинені блискавкою;
• епіфітотію, осередок масового розмноження шкідливого організму, спалах масового розмноження шкідника рослин, вторинні хвороби рослин.

До 60% страхової премії передбачено для господарств на прифронтових територіях та до 45% — для інших.

Запуск державної компенсації страхових премій почав пожвавлювати інтерес аграріїв до агрострахування, розказує керівник відділу агропромислового страхування СК «ІНГО» Руслан Зимовець. Лише за останні тижні компанія отримала цілу низку нових запитів — як від невеликих фермерських господарств, так і від великих агропідприємств.

Географія теж широка: від Київщини і Рівненщини до Харківщини. Водночас найбільший попит, за очікуваннями страховиків, формуватиметься у зонах ризикового землеробства, передусім на півдні.

У теорії витрати на страхування варто закладати ще до початку посівної, говорить Руслан Зимовець. У такому разі страховики оцінюють не лише історію підприємства (врожайність, технологію та структуру посівів), а й поточний стан полів і погодні умови. Якщо ж ризики вже очевидні або прогнози не передбачають покращення, компанії або відмовляються від страхування, або пропонують більш обмежене покриття.

Те саме стосується і вартості страхування. За завчасного звернення аграрії можуть розраховувати на вигідніші тарифи та нижчу франшизу (мінімальний поріг втрат, нижче якого виплати не проводяться). Якщо ж ризики вже реалізуються, умови стають жорсткішими — перелік покриття звужується, а франшиза зростає.

Найпопулярнішою культурою для страхування в зимовий період традиційно є озимий ріпак — і цього року погодні умови лише підсилили інтерес до нього. Морози до – 25 °C, чергування танення і повторного замерзання снігу та утворення льодової кірки суттєво підвищили ризики втрат.

За словами Руслана Зимовця, попит на страхування ріпаку й надалі зростатиме. Аграрії, які втратили, наприклад, 1 тис. га, починають зважувати витрати і дедалі частіше доходять висновку, що дешевше заплатити 300 грн/га за поліс, ніж пересівати культуру власним коштом.

На другому місці за популярністю — ячмінь, який більш чутливий до перезимівлі, на третьому — пшениця. Водночас у попередні роки фокус страхування був більше зміщений на ярі культури — кукурудзу та соняшник, які часто страхували у прив’язці до банківського фінансування чи форвардних контрактів, зазначає експерт.

Застрахована врожайність визначається на основі трьох складових: офіційної статистики підприємства за кілька років, технологічної карти вирощування та огляду полів перед укладанням договору.

Після аналізу документів на підприємство виїжджає сюрвеєр, який оцінює стан посівів. За результатами огляду страхова компанія може підтвердити стандартні умови, запропонувати коригування, наприклад, підвищити франшизу для окремих полів, або взагалі відмовити, якщо стан посівів не відповідає заявленому рівню.

Страхову суму розраховують за простою формулою: площа × середня врожайність × ціна одиниці врожаю. Ціну фіксують на момент укладання договору — це може бути середньоринковий рівень, форвардний контракт або ціна в порту. Навіть якщо ринок згодом змінюється, виплати здійснюються за фіксованими умовами. Франшиза зазвичай становить 20–30% від застрахованої врожайності.

Після підписання договору страхова компанія зазвичай не проводить регулярних перевірок. Але якщо фермер бачить проблему, наприклад, тривалу посуху, то він повідомляє компанію. Тоді на поле виїжджає експерт і фіксує подію.

Остаточний розрахунок збитків роблять уже перед збиранням врожаю: якщо фактична врожайність падає нижче застрахованого рівня, настає страховий випадок.

Один із показових випадків з точки зору процедури оформлення страхового випадку стався кілька років тому на Харківщині, розповідає Руслан Зимовець. Агрохолдинг застрахував 4,6 тис. га соняшнику за програмою мультиризикового страхування, включно з покриттям посухи.

Під час сезону погодні умови різко погіршилися, і врожайність опустилася нижче застрахованого рівня. Страхова компанія кілька разів направляла експертів у поля, які фіксували стан посівів, а також контролювали процес збирання врожаю. У результаті холдинг отримав понад 19 млн грн компенсації.

І додає, те, що підприємство вчасно повідомило про проблему, забезпечило доступ експертам і дотрималось всіх умов договору, дозволило йому отримати повну компенсацію згідно з умовами страхування. Важливо, що страхові виплати не оподатковуються, тож агрохолдинг зміг одразу спрямовувати ці кошти на свої потреби.

Агрострахування в Україні досі залишається нішевим інструментом. Навіть у кращі роки було застраховано до 5% посівних площ. Часто ця цифра сягає лише близько 1%, зазначає Руслан Зимовець.

Причин цьому кілька. По-перше, історично агробізнес мав доволі високу маржинальність, і фермери могли покривати втрати за рахунок прибутків інших років.

По-друге, ринок агрострахування в Україні ще проходить етап формування культури споживання. У попередні роки страхування часто було прив’язаним до фінансових інструментів і сприймалося як додаткова умова, а не як повноцінний елемент ризик-менеджменту. Це впливало і на структуру продуктів, і на очікування аграріїв.

Сьогодні ситуація змінюється. Фокус поступово зміщується з формального підходу до реального захисту бізнесу.

Умови стали прозорішими, а в рамках державної програми всі ризики чітко стандартизовані, що зменшує можливості для подвійного трактування.

За словами експерта, негатив до страхування часто виникає через нерозуміння його принципів. Частина аграріїв обирає найдешевші продукти з високою франшизою, але очікує повного покриття втрат. Інші сприймають страхування як фінансову інвестицію і намагаються порахувати, скільки «повернуть» зі сплаченої премії.

Водночас Віталій Шуберанський серед викликів називає і нестачу глибокої аграрної експертизи у страховиків.

На думку Руслана Зимовця, насправді ефективність страхування залежить від кількох чинників: свідомого вибору самого фермера, правильно підібраного покриття та якісної оцінки ризиків, а також професійної роботи страховика.

Світовий досвід показує, що агрострахування стає масовим лише за наявності державної підтримки. За словами Руслана Зимовця, без субсидій рівень покриття залишається низьким. Наприклад, у США чи Канаді застраховано 60–70% посівів, а самі програми часто інтегровані з кредитуванням і державною допомогою.

«Подивіться на Німеччину чи США. Там фермер не молиться на погоду — він застрахований», — підтверджує Віталій Шуберанський. Трактор 800 к.с.: посіяли, обробили, зібрали — усе застраховано. Консультанти дали рекомендації, наприкінці року отримав чек. На думку Віталія, «так і має працювати сільське господарство, щоб воно не вкорочувало життя».

В Україні нинішня держпрограма по страхуванню — це вже третя спроба вибудувати таку систему. Чи стане вона успішною, залежить не лише від держави, а й від зрілості самого ринку.

За словами Тараса Висоцького, реальний інтерес до програми стане зрозумілим уже після перших хвиль подачі заявок. Щоб не перевантажувати систему, їх приймають тричі на рік — до 10 квітня, 10 серпня та 20 листопада, а виплати обіцяють здійснювати протягом місяця після завершення прийому документів.

І додає, що головне завдання зараз показати, що система працює. Якщо аграрії побачать, що система працює прозоро і виплати реально здійснюються, ринок почне швидко зростати.

Агрострахування в Україні у 2026 році стає більш доступним завдяки державній компенсації до 45–60% вартості полісу. Воно дозволяє аграріям захистити врожай від основних ризиків — заморозків, посухи, надмірних опадів і навіть пожеж. Найчастіше страхують озимі культури (пшеницю, ячмінь, жито), а розмір виплат залежить від фактичної врожайності: якщо вона падає нижче за застрахований рівень, аграрій отримує компенсацію.

Агрострахування — це фінансовий інструмент, який дозволяє аграріям компенсувати втрати врожаю через погодні ризики, хвороби рослин або інші форс-мажорні обставини.

Страхування охоплює заморозки, посуху, надмірні опади, град, сильний вітер, пожежі, а також масове поширення шкідників і хвороб.

Вартість залежить від культури, регіону та умов договору, але частину витрат компенсує держава — до 45% для більшості господарств і до 60% для прифронтових територій.

Поки держпрограма охоплює озимі пшеницю, жито та ячмінь, але в майбутньому перелік культур планують розширювати.

Аграрій має повідомити страхову компанію про проблему, після чого експерти оцінюють стан посівів. Якщо врожайність нижча за застрахований рівень, виплачується компенсація.

Через низьку культуру страхування, недовіру до механізму та історично високу маржинальність агробізнесу, яка дозволяла покривати втрати без страхових інструментів.

Джерело: https://latifundist.com/spetsproekt/1230-strahuvannya-posiviv-skilki-tse-koshtuye-chomu-rinok-dosi-malij-i-shcho-zminyuye-derzhpidtrimka/